Ще вчора тепло, сонячно було,
Еклером пахла вечорова прохолода.
Вбрання на жіночках, як квіточки цвіло –
Чарівне літо, розкошує скрізь природа.
Ось, подивися: чорнобривців розмаїття,
Розкрились непомітно пуп'янки троянд.
А хризантем малесенькі суцвіття
Так ніжно відкривають осені парад.
Екстерном серпень здав останній свій екзамен,
Подарувавши нам яскраві й теплі дні.
Летить багряне листя і осінній таймер
Очікує, щоб вересень шепнув: «Іди».
Сьогодні й я очікую чогось… не знаю,
Осмислюю по-іншому всі помилки.
Не розуміючи печалі, повторяю:
«Я в осінь без образ іду і залюбки.
Чекаю на нову пору життя без страху –
Не буду вірити чужим, пустим словам.
Ось зараз я свій розпач й біль кладу на плаху,
Бо хочеться пораду дати всім думкам.
У спокої і тиші бабиного літа
Латаю павутинням рани у душі.
Осіннім дням дарую я свої вірші.
