Матір з батьком дуже зраділи народженню дівчинки. Їй дали ім’я Надія так як дитина була довгоочікуваною і стала несподіваною радістю для батьків.
Змалечку дівчинці ні в чому не відмовляли: купували найдорожчі цукерки, чудові сукні, різнокольорові стрічки для волосся. Зрештою Надя стала користуватися добротою батьків. Дівчинка бачила як вони її люблять і випрошувала все чого тільки бажала. Єдина донька відданих батьків купалася в коштовних прикрасах, дорогих нарядах та інших розкошах.
Коли Надії виповнилося двадцять три роки, вона почала шукати способи як нічого не робити та отримувати все, розуміючи, що тато з мамою вже старенькі і не в силах забезпечувати їй таке саме безтурботне життя як раніше.Надя не хотіла вчитися, бо вважала себе і так достатньо розумною, не хотіла й працювати, тому що берегла свої тендітні рученята. Дівчина зросла дуже ледачою!
Через певний час в голівку Наді завітала думка вийти заміж, аби чоловік здійснював всі її бажання. Вона зі своєю чарівною вродою швидко знайшла підходящого хлопця. Батьки спійманого на гачок давно померли і залишили улюбленому синові чималий спадок, тому кращого варіанту розбещеній дівчині годі було й шукати. Надія, не проронивши жодної сльозинки зі своїх чорних великих очей, покинула рідних батьків, мальовниче село, щоб чимскоріш опинитися в місті. Там на неї чекало розкішне життя! Крижане серце дівчини прагнуло лише достатку. Вона не знала що таке справжній друг, любов до матері з татом та палка мрія. Життя Наді звісно стало надзвичайно багатим, але насправді являлося бідним! Дівчині від хлопця були потрібні лише гроші, а йому від неї – неповторна краса і більш нічого. Вони обоє не хотіли дітей, бо вважали їх жахливим тягарем, обоє прагнули з ранку до ночі лише гуляти.
Невдовзі молодий хлопець знайшов собі іншу дівчину та розпрощався з дружиною. Покинута Надя недовго сумувала, бо мала чимало прихильників, які прагнули бути поряд з нею. Зовсім скоро дівчина знову одружилась і зажила так само як раніше, сівши на шию новому обранцю. Надія не втомлювалася купувати шикарні сукні, неймовірні прикраси, різноманітні шуби. Здавалося, ось воно щастя, але ні! Несподівано дівчина стала відчувати пригніченість, яка зрештою перетворилася на внутрішню пустоту. Її перестали радувати численні матеріальні багатства. Душа несподівано захотіла любові та кохання.
За вікном падав лапатий білий сніг. Надія сиділа в теплій кімнаті, але все одно відчувала як холод пронизує її тіло. Вона дивилася порожніми очима як Зима будувала білі палаци і вперше в житті у неї так щиро текли сльози. Раптом Надя побачила темноволосу дівчину в довгій сукні, яка геть боса збирала сніжинки! Білі мандрівники в дбайливих руках феї миттю перетворювались в оздоблення якогось величезного білого полотна. Цікавість змусила Надію вибігти на вулицю. Фея почула тяжкі кроки дівчини, шалене калатання серця та відчула її внутрішній біль. Це все змусило добросердечну доньку Весни підійти до незнайомки, взяти її руку в свою та передати величезну кількість тепла, ніжності, турботи. Тільки-но Надія розтулила рота, щоб запитати в доброї феї за білосніжне полотно, як вона несподівано зникла.
Щойно чорноока дівчина повернулась в дім, її серце вибухнуло гірким плачем, вимиваючи з себе весь бруд. Надя вперше за довгі роки згадала батьків, згадала їх теплі, привітні очі і їй дуже закортіло повернутися до рідного села, щоб вибачитись перед ними та хоч якось допомогти. Наступного Ранку Надя виїхала з дому.
Коли непутяща донька переступила поріг рідного будинку, з нього повіяло крижаним морозом. Надя стала шукати очима батьків, та марно, гукання також не дали результату. Благо зайшла сусідка, яка впізнавши Надію, повідомила їй про смерть батьків. Дівчина спочатку не повірила, але презирливий погляд сусідки запевнив її, що це правда. Вона тепер ніколи не обійме тата з матір’ю, не скаже такі потрібні слова любові. У Наді болісно стиснулось серце. Дівчина з останніх сил підняла свої довгі вії і знепритомніла.
Провина перед батьками не переставала мучити нещасну вже довгих десять років. Хто знає чим би закінчилася ця історія, якби не сон. Надія побачила в ньому малу дитину, яка сміялася та простягала до неї руки. Не стримуючи себе, дівчина підійшла до неї і стала цілувати, а дитина від того ще більше розсміялася. Прокинулась Надя зі сльозами на очах. Їй до безтями захотілося мати справжню сім’ю та дарувати тепло свого відродженого серця. В першу чергу дівчина розлучилась зі своїм обранцем, якого зовсім не кохала, і переїхала в село чекати кращої долі.Надя тоді не знала, що життя відвернулось від неї так само як вона відвернулась від нього. Бідолашна тяжко працювала на Землі, але врожай завжди був невеликим, привітно ставилась до людей, але вони не хотіли її більше знати, та самою боліснішою звісно була самотність. Дуже гірко втратити можливість кохати, можливість стати для когось теплим подихом Весняного Неба.
Однієї холодної Зими Надя помітила за вікном ту саму добру фею. Дівчина, не гаючи ні хвилини, вибігла надвір та несподівано навіть для себе розповіла прекрасній феї про всі свої негаразди. Донька Весни достатньо твердим голосом відповіла Наді, що все погане добром не повертається. Вона вже мала летіти, та в червоних опухлих очах прекрасної дівчини виднівся легкий вогник сподівання, і її серденько не витримало. Фея зі сльозами почала пропонувати Надії стати такою ж як вона. Ця пропозиція надзвичайно сподобалась бідолашній, і в неї нарешті забриніла на вустах посмішка, а очі засяяли мільйонами зірок. Відтоді Надя з доброю феєю стали разом допомагати тим, хто цього потребував. Молоді гарні дівчата одного погожого дня взялись за руки та відчули лагідний шепіт вітру надій.
ID:
608825
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.09.2015 18:42:48
© дата внесення змiн: 27.09.2015 21:16:31
автор: Вікторія Сінкевич
Вкажіть причину вашої скарги
|
Творчих Вам успіхів.
Дякую. Врахую зауваження.
