6-го августа 2014 года по украинскому TV я посмотрела репортаж из Харькова про двух аистов, прилетавших каждое утро в течение нескольких последних дней на площадь Ленина. Они расхаживали по площади, иногда садились на голову вождю (тогда он ещё возвышался на пьедестале), весь день гуляли там и чувствовали себя очень комфортно. А вечером улетали в зоопарк, чтобы утром опять возвратиться...
Такое необычное поведение этих красивых птиц (в такое необычно трудное для Украины время) не могло оставить равнодушными людей (в их числе и меня)...
ЛЕЛЕКИ
Асфальти міста плавляться від спеки,
термометри фіксують тридцять п'ять,
два довгоногих молодих лелеки
посеред площі третій день стоять.
То - мешканці міського зоопарку -
там їм доволі їжі та води,
а тут - спекотно, небезпечно, парко...
Чого ж вони принадились сюди?
Але радіють з того дива люди,
вбачаючи в лелеках добрий знак,
несуть птахам поживу звідусюди -
і бабця, і дитина, і юнак.
А ще несуть в серцях своїх надії,
що скоро знов настане мирний час -
скінчаться всі жахливі ті події,
які шматують скривджений Донбас!
Це горе кожне серце крає нині,
і всі ми мрію маємо одну -
щоб ту біду прогнати з України
і зупинити цю страшну війну!..
А дивні, відчайдушні два лелеки
собою уособили ті мрії,
і вдячні люди дбають про безпеку
птахів, що стали втіленням надії.
06. 08. 2014
