В очах жіночих долі глибина,
І досить непростою є вона.
В них сонечко святкує світлу днину,
Молитва й біль за долю, за дитину,
Й неміряна до знань нових жага.
Вона й царицею побути устига,
І подругою донечці, і сину другом,
І внукам матір’ю. Й за долю їхню туга
В очах тих. Бог усе зумів вмістить:
Любов, ненависть, вміння все простить,
І неба синь, і блиск зорі нової.
Вона кохана і невтомний воїн
За себе, за дітей і рідний край.
З такою й на землі, і в небі – рай.
Жіночі очі!..
11.08.2014.
Ганна Верес
