Чому б і не замислитись про Бога,
Подумати, що є насправді – Бог?
Він, кажуть, обира дорогу
І пише нам пролог і епілог.
У когось він один, у кого троє,
У когось безліч нескінченних камі.
У когось боги на Олімпі та юрбою,
У когось на землі, з них кожен - камінь.
В слов’ян-язичників богів було немало:
Був Велес, був Ярило, був Сварог.
А елліни - над сім десятків мали.
В буддизмі ж кожен сам для себе Бог.
Чийогось Бога ще ніхто не бачив,
Якогось знає кожен у обличчя.
З них не один Спасителя призначив,
Який прийти повинен крізь сторіччя.
Однак немає тих хто бачив Гуатаму,
Немає і апостолів Христа,
Ніхто не бачив проповідника Ісламу,
І не отримував від когось з них листа.
Але однак мільйони далі вірять,
Бо нам усім потрібна допомога.
Коли наш розпач нічим просто мірять -
Тоді ми всі звертаємось до Бога.
Але і віра в кожного різниться -
Хтось вірить ревно, палко, безсумнівно.
І тут доволі немала різниця,
Коли нещиро, скупо, інстинктивно.
Кобзар, наприклад, Бога і не знав,
Не вірячи, що й зло по волі Бога.
А моджахед за Бога убивав,
Бо за джихад у рай пряма дорога.
А хтось звичайно вірить в розум вищий,
Чи в те, що руйнування – танець Шиви.
У кожного є, що йому найближче
І те, що він вважає неможливим.
Це непросте і надважке питання,
Оскільки кожен вірить у своє.
І в кожного є власні сподівання:
«Що є десь там? І взагалі, чи є?»
ID:
594538
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.07.2015 23:20:22
© дата внесення змiн: 04.10.2015 20:23:07
автор: Супрунець Сергій
Вкажіть причину вашої скарги
|
