Додому ластівка летіла
Через яруги і поля,
Несла своє легеньке тіло
Туди, де батьківська земля.
Туди, де вперше удихнула
Повітря свіжого ковток,
В гніздо де вперше зазирнула,
Нагодувати щоб діток.
Туди, де щастя смак відчула
І материнської журби.
Здалось на мить, що теж лечу я,
Польоту смак пізнать якби.
Крилом-мечем торкнусь водиці,
В високу хмару я пірну,
Прожити хочу, як годиться,
І з цього шляху не зверну.
Хай дітвора, мов ластів’ята,
Росте, окрилена й міцна,
Теж буде їжу діставати,
Батьками стане як вона…
Додому ластівка летіла,
Її шукала в небі слід,
О, як би я також хотіла
Продовжить з нею свій політ!..
8.06.2012.
Ганна Верес
