Чому ізнов, ти крадеш спокій мій?
Чому ізнов, тобі я не жаданий?
Чому мені, даруєш тільки біль?
Чому мені, від тебе тільки рани?
Я не один, зі мною тільки ти,
Твоє обличчя та твоє торкання.
Та у руках, зів’ялі пелюстки,
Та поміж нами, попіл від кохання.
Забудь мене шепочуть спраглі губи,
То не кохання, тільки лиш біда.
Я не любов, для тебе тільки згуба,
Шукаєш ти, але для тебе я не та.
Не та, не та, ще стежки не сплелись,
Іще кохання доля не ділила.
Ще не напоєна до вінця чаша сліз
І я тобі забута та не мила.
Мовчи, мовчи, не треба більше слів,
Забудь мене, як я тебе благаю.
Не чути …солов’їний спів,
Ти став не тим і я тебе не знаю.