Зайди в моє серце…
І що ж ти побачиш?
Біль, кохання, мету,
І осколків багато.
Й час від часу буття,
Що в очах пробігає,
І душа майорить,
Та в сльозах утопає.
Ти зайди і поглянь,
Як з цим можна лиш жити,
Щоб за тим небуттям,
День від дня не тужити.
І забути ось те…
Неможливо ніколи,
Пам’ятай ти мене,
Й в серці дещо заколе.
І запале свічу,
Що тендітно палає,
На хвилинку згадай,
Й серце моє заграє.
Поблукай в нім часок,
Й ти побачиш всі біди,
Всі ось ті почуття,
Що в мені загоріли.
І ті сльози в очах,
Що мене обгортали,
Швидкома день за днем,
По щоці пробігали.
Але ти не блукай,
Я відкрита сторінка,
У осколках життя,
Є й твоя половинка.
Ціла книга буття,
Ми її написали,
Залишивши слова,
Що в мені поховали.
Я попрошу зайди,
І поглянь що я маю,
Стукіт серця щодня,
Розколовшись кохає.
А.А. Отченко
