А ви не мріяли з лелекою
Постоять на одній нозі?
Чи птахом полетіть далеко,
Чи покупатися в росі?
Чи покачатися в травичці?
Чи перегнати струмО́к в річці?
Зануритись лицем в ромашки?
Побавитись в руці з букашкою?
Послухати жука дзижчання,
Листочків тихе коливання
І пташок гомінливий спів
Та вітру трепетний порив?
Цвіркун з надривом щось співає,
Зозуля діточок гукає
Та дятел морзе відбиває -
Усюди тиша розмовляє.
А потім впасти серед поля,
Прижмуривши злегкА повіки,
Насолодитись щ́Астям волі,
Пірнувши у безмежні ріки.
І зазирнувши в небеса,
Промінню коси заплітати,
Хмаринкам кудрі завивати,
Милуючись - яка краса!
Вдихати запах медоноса.
Від спраги солод на губах,
Стряхнувши із травинки росу,
Заснути солодко в квітках.
Проснутись, вмить - все зрозуміти:
Що все буденне - маячня.
Мабуть, для цього варто жити ...
Є світ природи, в світі "Я".
Лепесток}}}} Вот уже сколько дней никто ко мне не заходит, просто обидно. Неужели я такая не интересная?
Не буди лихо, пока лежит тихо...
А то зайдёт злой царапучий критик - и достанется и за суржик, и за сбои ритма... Есть такие - в запятую будут носом тыкать, опечатки не простят...
Лепесток відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я не боюсь, я пишу для души, а не для величия. А вдруг еще кому- то захочется почитать и станет тепло на душе от моих стихов
то захочется почитать и станет тепло на душе от моих стихов
