Приходить тихо весняний вечір,
сідає Сонце, стихає гай.
Заходь до мене на добривечір,
моє віконце не обминай.
Як ти прийдеш наварю вечері
і відкоркую пляшку вина.
Любов пішла крізь закриті двері,
а я залишилась біля вікна.
На що чекаю, сама не знаю.
Хтось наче кличе мене до вікна.
Весняний вечір, не стій у гаї,
заходь до мене, я теж одна.
Я не хотіла робити акцент на самотності героїні...
Про що йде мова у вірші - це одне. А ось чому пишуться такі вірші - це зовсім інше...
Дуже часто просто пишу ремарку, щоб не написати щось недоречне...
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
насправді то про будинок з вікнами в гай, і дійсно весна була головною причиною написання, все інше просто підсилилось від споглядання природи.
Раніше біля вікна я написала багато віршів...
Є дійсно якась магія,особливо коли живеш у квартирі і не так часто буваєш на природі...
Вікно - це не тільки можливість помилуватися краєвидом, а й поміркувати над плинністю життя, яке існує за межами власного затишку...
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я хотіла підкреслити, що весна така пишна і за вікном час іде, а власний затишок сумнівний...