Котрогось погожого дня до тітоньки Черепахи, зателефонувала приятелька, тітонька Росомаха, щоб запросити на чай з ожиновим пирогом. Черепаха дуже зраділа запросинам, бо давненько з приятелькою не бачилась. Почала вона збиратися в дорогу. Довгенько капелюшок та намисто вибирала-приміряла, потім ще стільки ж часу черевички взувала. За якийсь час, була вже готова вирушати. Взяла торбинку з гостинцями, та ще на всякий випадок парасольку, замкнула хатинку та й пішла в гості.
Усі ви, друзі, мабуть вже знаєте, як швидко ходять черепахи. Отож ішла тітонька Черепаха до тітоньки Росомахи цілих два дні, та ще й зупинялася на ночівлю. Ось нарешті й будиночок Росомахи. Черепаха постукала в двері, а далі гукнула:
- Чи дома Ви, Росомахо?
- Вдома-вдома, люба Черепахо. Прошу, заходьте, бо я вже Вас зачекалася.
- Ох і далеченько ж Ви живете, Росомахо, ледве додибала, - промовила захекана Черепаха, знімаючи капелюшка. – Ось, прийміть гостинці.
- Дякую дуже за гостинці, Черепахо. Проходьте й до столу сідайте. То, знаєте, не я далеко живу, то Ви повільно ходите, - не стерпіла Росомаха аби не покепкувати з Черепахи. На що пані Черепаха таки образилась.
- Знаєте, Росомахо, не очікувала я від вас колючок та кпинів. Піду собі, мабуть, вже нагостювалася. – Та й почала з-за столу вибиратися в дорогу збиратися.
- Ні-ні, Черепахо, не йдіть будь ласка. Я ж гостинна Росомаха, не можу Вас відпустити не пригостивши. Вибачте мені за невдалий жарт, залиштеся, прошу Вас.
Тут і пані Черепаха спохопилася:
- То Ви мені вибачте, Росомахо, бо це я винна у цьому непорозумінні. Стомившись з дороги, я, не подумавши, звинуватила Вас, що далеко живете. Не сказала б такого - не було би й Вашого жарту в мою адресу. Отож перепросившись, обидві приятельки пообіцяли одна одній, що надалі будуть стежити за тим, що кажуть. Бо, необережно, мало не втратили давньої дружби. Далі пані Черепаха й пані Росомаха почали частуватися й вести світські бесіди.
Отак і ми, друзі, добре пам’ятаймо, що дуже легко, не замислюючись, образити близького друга словом чи невдалим жартом, чи, навіть втратити його! Добре, що обидві приятельки вчасно спохопилися й зрозуміли свої помилки. Інакше хто знає, чи не закінчилася б їхня дружба.
Дуже гарно! Повчально. І для дітей повчально, і для дорослих. Ми іноді буваємо такі їжаки по відношенню до інших. Та що там казати, я сама часом пожартую невдало. Буду старатися думати, перше, ніж комусь щось сказати.
Дуже гарні у Вас казки повчальні, милозвучні, мудрі, буду читати своєму синочку 
Дуже гарно! Повчально. І для дітей повчально, і для дорослих. Ми іноді буваємо такі їжаки по відношенню до інших. Та що там казати, я сама часом пожартую невдало. Буду старатися думати, перше, ніж комусь щось сказати. 
