Я маю таку величезну удачу,
Таку неописану радість безмежну,
Що майже літаю і ледве не плачу,
Милуючись щастям своїм обережно.
Його не шукав я. Не мріяв про нього.
На серці так вдячно, красиво і тихо.
Мій човен прямує все ближче до Бога
Крізь море невігластва, бурі і лиха.
Що станеться завтра - ніхто це не знає.
Війна або мир. Але напрямок той же.
І раптом дзвінок телефонний лунає.
І голос. Цей голос веде мене, Боже,
До Тебе, до нашого вічного дому.
Він каже: "Все добре. Ти знаєш дорогу".
Любов чути й мудрість у голосі тому.
Він силу дає мені на перемогу.
17.03.2015
Донбас
Петро Орлов