Не плач моя свята земля
Ще зійде сонце над тобою
Чорнозем розквітне на полях
Тілесні рани час загоїть
Ще буде сміх дитячий у садах дзвеніти
А у лузі співати буде соловей
І старці про молодість минувшу будуть гомоніти
І молоді ушкварять з танцями пісней
І дід на призьбі всім повідає історії
Розкаже все що було
Щоб проклали внуки нові колії
Щоб правду діти не забули
А ті малі усі його обсядуть, збоку напівколом
Оченята їхні глянуть в старі очі наповнені болем
Та він того не покаже
Що так картає його душу
Щось веселе їм розкаже
Та на очі любов рушить
А в хатині щось печеться
Там бабуся їсти варить
І дідусь на сонце посміхнеться
Встане і піде у дім кимарить
А старенька всіх покличе їсти
І дітвора зі сміхом в ганок увірветься
І біля вікна усім охота сісти
Хто перший в хату, той до нього і дорветься
Після обіду всі малі лягають спати
Та й старі будуть спочивати
А у вечері прийдуть батько й мати
Гостинця дітям принесуть
Ось таке майбутнє має нас чекати
Ось так ненько Україно твої діти заживуть
І буде спокій на твоїх просторах
Багряна кров травою поросте
Засяє сонце у Карпатських горах
І по Батьківщині світло понесе
І вославим ми своїх героїв
Приклонимо коліно, зхилимо чоло
Хто серцем пам’ять вічную присвоїв
Хто знав, що інакше бути не могло
