З розбуджених сновидь парфумів шийки
У щемну відповідь, цілунок – пляж Бердянський.
...Зі стелі, у сусіда, коломийки -
Ніяк утрапить не давали в такт коханський...
Ковзнув в «замерзлик» за газованою радістю,
...Ми пи́ли-дихали, як космонавти в п,ятницю ,
Яких за мить до Сонця земляні формальності -
Відволікли натиснуть пультом: «Присонця́ятись»...
Ось коломийки вснули, ми – попоглянулися,
І знов під ковдри Сонця ножки зазіхнулися.
Як пляж, то пляж – і у басейні, й на долонях.
Аби було з ким охопити сонцем скроні.
08.01.15р.
Претендуєте на справжнє звання Івана Драча - Сонцепоклонника у поезії (у прозі це був М.Коцюбинський). Ваш вірш нагадує взірець модернізму, пошуку нових образів, нових слів (багато неологізмів). Можливо, комент надто науковий, проте , можливо, саме Вам суджено започаткувати новий стиль - шокує нестандартність, причому у всіх Ваших творах! Цікаво читати і розширювати кордони свідомості...
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
кажуть, що в мене - впізнаваємий ритм і нерв, щодо неологизмів, то - подобається українська мова і я шукаю , по свому, її можливого слововтілення подальшого(наче мураха по сонцю)))))))))) Дякую за таку високу порівняльну та дослідницьку оцінку!!!!!!!!!!!!1