Холодний сніг – померкло світло ліхтарів
Далекий світлий сон – це лише фарс
В далекому минулому – там між світів
Народження божества низки нових рис
Палаючим вогнем, котрий чомусь не гріє
Марними тонкими натяками на любов
Бажання що в душі тихо марніє
Вмираючи розхитує все до основ
А далі? Куди іти ніхто не знає точно
За тим що поворотом криється і жде
В темноті ходити, знаєш, небезпечно
Усе що коли – не будь було все пройде
Усе відходить в нікуди – лиш темінь
Залишиться в осліпленому серці
Якщо ти сам закритий – то ніякий промінь
Не поміняє на усмішку на лиці
Безглузді жарти і фальшивість нотних
Акордів що давно вже не звучать
Душа – це частка нас серед безсмертних
Але похітливий холод світу усе ж манить
Там за вікном виє холодний вітер
В шибки душі кидаючи сухі гілки жалю
Дух що колись рвався вперед завмер
Холодний сніг падає на любов твою
