Обганяючи світанки,
Зустрічаємо ми ранки,
Відпустивши наші руки,
Розчиняємось у днях.
Та щовечора нам знову
Шал приносять кольоровий
Пальців дотики шовкові
У сплетіннях «Ін» із «Янь».
Перехрещені зап‘ястя;
У зіницях іскри щастя…
Одяг, мов осіннє листя –
Вітер пристрасті зрива.
Обганяючи світанки
Випивають ночі ранки…
Тануть сни у філіжанках
Й знов розлуки поміж нас.
Дні усі стають зимою,
Як не бачуся з тобою…
Переповнений весною
Кожен з наших вечорів.
Мов спекотно-літні ночі:
Твій торкаю стан дівочий;
Ейфорію бачать очі –
До останньої зорі.
Очі бачать ейфорію
До останньої зорі...
З недосипу чуть не вмлію,
Вже світає надворі.
Розвидняєтся, а очі
Ще не спали у цю ніч.
Що зі мною стан дівочий
Виробляє!!! Дивна річ...
Кажуть є ще стан прокатний,
От його б сюди мені,
Хай би, навіть, подвиг ратний
Відбувався зо три дні!!!!!!!!!
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, пані Любо, за такий чудовий коментар!!!
Хай частіше будуть такі романтичні весняні дні в душі, а зима тримається якнайдалі! 
Дякую Вам, пані Любо, за такий чудовий коментар!!! 
