Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніла Волкова: Важлива "місія" - ВІРШ

logo
Ніла Волкова: Важлива "місія" - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Важлива "місія"

Ніла Волкова :: Важлива
Гумористичне оповідання

	В ті, історично недалекі, радянські часи, кожна поїздка за кордон вважалась справою майже державного значення.
	Претендентів на туристичну путівку, навіть в сусідні країни дружнього нам соціалістичного табору, прискіпливо відбирали, перевіряли на моральну стійкість, патріотизм та політичну підкованість.
	Ретельно вивчали характеристики та біографії, в КДБ перевіряли спеціальні анкети, проводили інструктажі та співбесіди.
	Коли група нарешті була сформована з надійних, політично грамотних туристів, знайомили з керівником ,  що-найманше, працівником апарату райкому чи міському КПРС, який ніс персональну відповідальність за гідну поведінку та вчинки кожного туриста за кордоном.
	Нажахані люди вже з острахом чекали  на таку, раніше омріяну поїздку, морально готувались дати рішучу відсіч всім спробам агентів ЦРУ та інших ворожих організацій завербувати себе. або схилити до зради Батьківщині.
	Для більшої певності, на вокзалі в Полтаві до нашої групи «підсадили» зовсім непримітну, похмуру жінку «ба-льзаківського» віку. Керівник  стиха пояснив нам, що це секретна співробітниця КДБ, яка буде підслуховувати наші розмови та передавати «куди треба». Настрій зіпсувався остаточно.
	На сучасному Празькому вокзалі нас привітно зустрів презентабельний чех – наш гід. Він постійно сліпуче пос-міхався та, ляскаючи себе по круглому черевцю, яким, від-верто пишався, часто весело вигукуючи: «Піво! Піво!» І прямо з вокзалу, фешенебельним автобусом повіз нас до пивного бару, щоправда, дуже колоритного та затишного.
	Ми були неприємно вражені такою «гостинністю». Та, помивши руки і трохи причепурившись в небаченому нами євротуалеті, заспокоїлись і деякий час, із задоволенням ласували знаменитим тоді чеським пивом з крахітними чорними тасолоними сухариками
	Час вже йшов до обіду, а веселий гід, здавалось, і не збирався нікуди рушати зі своєї улюбленої пивнички. Наш керівник насилу довідався в нього через перекладача, що їхати нам немає куди, бо почались католицькі Великодні свята. Всі празькі готелі, в тому числі і заброньовані для нас номери, переповнені «почесними гостями», а саме туристами-дикунами та панками із Західної Європи, які пла-тили валютою і відчували себе повноправними хазяями Праги. Вони порозлягались на зелених охайних газонах, осідлавши історичні пам’ятники, бешкетували, курили опій, ні на кого не звертаючи уваги.
	Нас відвезли в маленький приватний готельчик в горах, де душ та всі «зручності» знаходились в кінці коридору, ну точнісінько, наче в наших рідних гуртожитках та малосімейках, бо й тут кращі номери були зайняті тими ж німецькими та англійськими туристами.
	Не розбалувані комфортом, ми були раді навіть такому пристанищу. По черзі прийнявши ледь теплий скупий душ, переодягнулись і весело посходились до маленького ресторанчику, бо дуже зголодніли, пообідавши з дороги тільки пивом із сухариками. То ж, сподівались нарешті добряче попоїсти. Нас привітно зустріли самі господарі готелю. Виявилось, що його власник – виходець з Західної України, пан Юрій, а його дружина, чарівна полька пані Катаржина, яка вибачилась перед нами, що не готова нагодувати так багато незапланованих постояльців, тому вечеря буде дуже легкою. Ми розчаровано колупали вилками щось темно-зелене, слизьке та нудотно-солодке. Красунчик-офіціант Любаш пояснив нам, що це «огурки -- дуже делікатес», з чим ми були не зовсім згодні. Наші справні туристки просили дати хоч побільше хліба, на що Любаш злякано замахав руками, повторюючи: 
 -- О. хліб – це дюже дорого!
	Чоловіки збігали за домашніми припасами: салом та ковбасами, без яких завбачливі радянські туристи нікуди не виїжджали. Пригостили хазяїв. Всі повеселішали. Пан Юрій на радощах співав з нами украінських пісень, а потім включив музичний автомат, і почалися танці.
		Наші кавалери швиденько позапрошували молодих га-рних туристок. За столиком залишились самотньо сидіти дві пристарілі жінки: пенсіонерка з нашоі Ради Ветеранів та співробітниця КДБ, яка враз ще більше сохмурніла і, ді-ставши із сумки товстого черваного блокнота, взялася де-монстративно щось туди занотовувати.
Керівник групи, який до цього замріяно танцював, ра-птом захвилювався:
--Треба щось робити, інакше всіх нас закладе, -- сказав він і, вибачившись, кудись побіг.
Дуже скоро він повернувся, штовхаючи поперед себе найсором’язливішого із наших чоловіків -- Михайла, що був з тих вихідців із села, на яких навіть довгочасне про-живання в місті не могло накласти ніякого «лоску», хоча зовні він був молодим і навіть вродливим, хоч і трохи вай-луватим чоловіком.
Як потім виявилось, наш метикуватий керівник саме на Михайла поклав «важливу місію», -- бути  кавалером співробітниці КДБ на весь час нашої поїздки.
Хоч йому й налили для хоробрості повну склянку на-шої «представницької» горілки, та всеодно Михайло був напівнепритомним від страху, приступаючи до виконання такого спецзавдання. Правда, згодом «допінг» подіяв, і всі помітили, що в танці він став міцніше притискати до себе партнершу. Жіночка розчервонілась, відразу помолодшала і виявилась навіть симпатичною.
А по закінченню вечора, не випускаючи Михайлового ліктя, вона привітно посміхнулась до нашого керівника: 
-- А у Вас дуже гарний колектив! – і щасливо пригор-нулась до міцного плеча по-сільському рум’яного та куче-рявого Михайла, який відчуваючи себе «героєм вечора», показував нам кулака за її спиною.
Більше ніколи ми не бачили її червоного блокноту і весело та цікаво проводили свій відпочинок в Словакії – на гірському курорті «Високі Татри». 
А Михайло так вжився в образ кавалера, що вже зовсім не розлучався з дорученим йому «важливим об’єктом», вдень тягаючи з магазинів її валізи з покупками, а вечорами обіймаючись десь у затишному куточку. Дійшло до того, що на зворотньому шляху, Михайло вийшов з нею в Полтаві, вдаючи, що не помічає розлюченого виразу обличчя нашого керівника, який не знав, як тепер пояснити все це Михайловій законній «половині».
Та скоро все влаштувалось, і Михайло повернувся до дружини з «повинною». Правда, вона ніяк не хотіла зрозу-міти всієї «відповідальності», покладеної на її чоловіка «важливої місїї» і ще деякий час бігала розбиратись із цим до парткому та профкому. Нарешті заспокоїлась. Мабуть, їй таки хтось добряче пояснив.



2012

ID:  519274
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.08.2014 13:57:38
© дата внесення змiн: 24.08.2014 13:57:38
автор: Ніла Волкова

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (623)
В тому числі авторами сайту (11) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Зоя Журавка, 24.08.2014 - 18:18
І таке буває. Цікаво. 22 22
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Зою. Рада Вам!
biggrin
 
Правда життя. Але є ще такі, хто ностальгує за тими часами. ghmm
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за коментар, Тетяно!
Рада Вас Вітати! flo21
 
svitoch, 24.08.2014 - 15:56
Цікаво. Спасибі за гумор.
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світлано! Сміємося крізь сльози ... frown
 
OlgaSydoruk, 24.08.2014 - 14:34
smile smile smile А так и было на самом деле...Вы мастерски рассказали,спасибо,получила удовольствие!..С уважением! give_rose
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оля, я радуюсь, когда Вам нравится мое "произведение"... Спасибо за комментарий 22
 
LaraS, 24.08.2014 - 14:12
biggrin Розвеселили. Розумію. Я в ті роки до Болгарії їздила. give_rose give_rose give_rose
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Приємно, що мене розумієте!З посмішкою biggrin
 
Серафима Пант, 24.08.2014 - 14:06
12 Підняли настрій biggrin biggrin biggrin Дякую.
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже рада Вам! tongue
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: