Після п'янкого кохання, зазвичай буває нестерпне похмілля
Читала я тебе неначе книгу
Строками, як вином я напивалась
І раз у раз все розуміла
У кого неминуче закохалась
Хмільні слова, п’янкі рядки
Та ніжний і солодкий після смак
І намагалась зрозуміти на вгадки
Закоханий ти мрійник, чи чудак
Не бійся, підійди, візьми за руку
Мабуть на це чекатиму я вічність
За що я заслужила свою муку?
Сховаю у думках свою ліричність
Скажи, тобі колись дарували зорі?
А сонце опускалося до ніг?
Та врешті, чи казали співакові
Щоб заспівав про твій казковий сміх
Мабуть, тобі являлись чудеса
І незабутніх днів у тебе "море"
І колись світ, спасе твоя краса
Та забере назавжди в людей горе
Сказавши ці слова, ти зник, і все
Історія закінчилась провалом
Нехай тебе доля туди несе
Де щастя й радості буде чимало
