коли на порозі гостя в помаранчевому пальтечку,
я планую сумирно втечу,
а потім пропоную зайти в будинок.
вона розкладає картинки дощу,
ковтаючи гірку каламуть з кардамоном.
очима блукаю її хмарністю,
з надією віднайти корону,
але вона відчинає вікно
хоча й не збирається йти.
очі її - то схови води
раптової
на дах парасолі.
чи дозволю й собі залишитись
коли з усіх квітів
існують лише хризантеми?