І знову, Ненько, ти в журбі!
Журба ця – страх, що серце крає!
Чужа земля мені й тобі,
Для миру - зброю посилає!
Їй видно краще, що болить,
І що відрізати у Тебе!
Я впевнена, що в кожну мить,
Земля ця думає про себе!
Її керманич зрозумів,
Що вітер Волі не спинити!
Імперський страх в душі засів.
Цей страх підступний, ненаситний!
Йому не шкода ні своїх,
А ні чужих, що в землю ляжуть!
Ні попелищ, а ні руїн.
Відсутній блок : що ж люди скажуть?
А кажуть всі, що це новий,
Рожденний фюрер, біснуватий!
«Зелені люди» в дві ноги
Ідуть в наш дім, у нашу хату!
Ти, Ненько, лиш звелась з колін,
Не встигла розгорнути крила,
Оплакавши Героїв Змін –
Нових Героїв народила!
Вони, без зброї, без війни
Під Стягом з Гімном йшли до тебе.
Присязі вірні йшли Сини-
За Мир, за Волю й Чисте Небо!
Прошу у Бога, Ненько, сил
І мудрості, для Всього Світу.
Щоб разом з нами зупинив
Бездумні кроки неофіта!
Нам жити разом Бог звелів,
Свій дім для себе будувати.
Сусідам кажем – припиніть
Щодень нас зброєю лякати!
Ідіть додому! Заберіть
Своїх «зелених чоловіків»
Ми всі чекаємо цю мить
І будем вдячні Вам повіки!
Не будеш, Ненько, ти в вогні!
Нехай журба Тебе минає!
Бо Сила Духу на коні
Вже Перемогу доганяє!
Марія Волинська,
м.Київ, 13 березня 2014 р.
ID:
515729
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 05.08.2014 20:00:23
© дата внесення змiн: 05.08.2014 20:00:23
автор: Марія Волинська
Вкажіть причину вашої скарги
|
сильно! 
