Вже падає листок осінній,
І кожен день ти плачеш уночі.
Вже птахи не літають в небі синім,
І вже не буде так, як ти казала, «НАЗАВЖДИ!»
Він обіцяв… Він говорив ласкаво…
Та скоро все розвіялось, як дим.
Він обіймав тебе останній раз так мало,
Але ти вже не будеш з ним.
Їм не судилось разом пройти всі дороги,
Їм не судилось бути в радості й журбі.
Вони вже не відчують подиху любові,
Вони не будуть «РАЗОМ НАЗАВЖДИ!»
Та все ж таки вона любила…
Вона кохала щиро й віддано, повір,
Та доля їх з\'єднати не схотіла.
Тепер вона не буде разом з ним.
