Рожеві щічки, щирі оченята,
Маленькі ніжки, теплі рученята,
Світлі кучерики, мила усмішка...
Маленька щиросердна білосніжка...
Принцеса мамина, моя розрада...
Чи знаєш ти, яка ж я рада,
Коли шепочеш тихо "ма-ма-ма",
І рученьками ніжно обніма...
Ти знаєш, мрію... мрію, як ніколи
За ручку відвести тебе до школи,
Ходити на шкільні всілякі свята
Плести тобі косички, платтячка вдягати
І слухати, як ти розказуєш вірші,
Радіти щиро-щиро... від душі,
І слухати розмови безкінечні,
Зізнання твої радісні й сердечні
Дивитися за кожним твоїм кроком,
Як ти ростеш, як розквітаєш рік за роком,
З дитини перетворишся у юну пані,
І ми підемо на дзвінок останній.
А дальше ти знайдеш свою любов,
Побільшає сердешних тих розмов...
А потім музика, фата і плаття біле,
Волосся наше з татом посивіле...
І долю віддаси коханому у руки,
А ми чекатимемо гостей і онуків,
Я накрию на стіл. А ви вже біля нас,
Ти обнімеш мене уже в тисячний раз...
Та головне, щоб ти здоровою була,
Не надибала горя, смутку, зла,
Щоб долю мала добру, не ворожу,
Що в моїх силах, тим я допоможу...
Маленькі ручки, щічки, щирі оченята...
О, як ви важите для нас, батьків, багато!
Ростіть, маленькі дітки, розквітайте...
Ніколи лиш про нас не забувайте.
12.02.14.
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, про донечку. Коли писала, так розчулилась, що почала плакати. Діти - наша радість. Хай Бог подарує здоров'ячко усім діткам на Землі. І Вам, за добре серце Дякую
Дякую 
