Зневірені повстали та голодні.
На барикади, всюди, вийшов люд.
Палає там і тут уже сьогодні.
З усюди чути грізний пересуд.
Доведені до краю зубожіння,
Грабунком корумпованих еліт,
Повстали, гнані, за своє спасіння,
Щоб скинуть хижий, кримінальний гніт.
Завмер Майдан. Завис з краєчку прірви.
Ще мить, тоді вже дії бойові
Жбурнуть в казан, на дні, страшної вирви,
У вариво з ненависті й крові.
І закипить до помсти гнів священний,
А в хаосі вже розум не глава!
Розлючений, принижений, злиденний
Не чутиме розважливі слова.
Вогонь і газ, жахлива канонада.
Вода, мороз, прокляття, стогін, дим
Вже ллється кров, вже смерть на барикади
Прийшла, безжально, за життям новим.
Терпець вривається. Тріщать морози.
Хитрує влада, а Майдан стоїть.
Там нерішучість, тут нові погрози,
А материнське серденько болить
Вона на барикадах з матерями,
Навпроти з автоматами сини
Чи то зомбовані, чи то безтями?
Стрілятимуть у матерів вони?
Почуйте люди! Владарі лобами
Стикають нас неначе баранів!
Незгоди, сварки сіють поміж нами,
Щоб розбрат поміж нас завжди горів
Отож виходьте люди на майдани.
Позбудемось манкуртів , лихварів
Невігласів, злодюг та шарлатанів,
Та різних «кровосісів – шахраїв»
