А ти пиши мені листи, вони так пахнуть зорепадом,
Ці нескінченні поїзди, кричать мов хором, невпопадом,
А ти пиши, коли чекання сховалося за барви днів,
Коли бездумне сподівання чекає голос рідний твій.
А ти пиши, коли на небі остання зірка вже зника,
Коли кричить в вікно безтямно, останні пісня солов'я,
Коли ти вранці досхід сонця, тамуєш спрагу в джерелі,
А я сижу біля віконця, співаю тихо лиш тобі й весні.
А ти пиши коли нема про що писати, я всеодно це прочитаю,
Лиш ти пиши, пиши, я так благаю, вічно в своїм страху зітхаю,
А ти пиши попри морози, попри міліметри душі і грози,
Попри мовчання, мої сльози, аркуші на підлозі й погрози.
Прошу, пиши!Пиши, бо так найлегше
Тебе впізнати так як вперше,
Просто читати, букви рахувати,
Писати, вірити, питати.
А ти пиши....
05.09.2013
