Кажуть, щасливі не пишуть віршів.
Певно, не пишуть... Де ж їх знайдеш?
Отих щасливих, не тих, що вівці,
які покірно, "куди веде туди і йдеш".
А як же інші? В яких супротив?
Їм не нав*яжеш свої думки,
і від образ перехопило подих,
не від рожевої мари.
Чомусь людині право вибирати
куди іти не хтось дав, навіть Бог,
то чи посміє відбирати
це право злодій, а чи інший хтось?
Посміли...сотні гноблених сердець,
Віддавши свою волю в чужі руки.
Тепер мабуть жнива й пройшовся жнець,
Що не відстояли у тому й будем жити.
Роки мовчав, чому ж тепер кричиш?
Словами було кормлено і їх же сієш
Хіба не знаєш, те саме зійде ж,
і ти покірно сядеш на коліна...
Кажуть, щасливі не пишуть віршів.
Певно, не пишуть...
Не слова - діла.
