Ну от... Я зважилась нарешті...
Цей лист - останній - так і знай!..
Так важко йти в одному мешті,*
Шукаючи примарний рай...
Я видаляла "електронку",
Палила душу і папір...
Мене тягло в твою воронку -
Чорнішу з з найчорніших дір...
Я зарікалася - клялася...
Переступала за межу...
Ховалася...Не вбереглася...
Знов стала скельцем вітражу...
Я видирала вірші з серця,
Юшила кров*ю в попіл рим...
Твоїх очей почула скерцо -
І знов паломник-пілігрим...
Я виривала з себе нитку,
Яку ти смикав, мов лялькар...
У кожнім губ твоїх відбитку
Руками загрібала жар...
І знов на вогник твій летіла,
З розгону - крилами в свічу...
...У саркофазі мого тіла
Мою ти душу не відчув...
І ось нарешті - лист останній...
Останній зболений привіт...
Без тебе я піду в світання...
Прощай, мій кате! Все!..."Деліт"...
*Мешта- черевик.
как сказал бы герой америкосовского боевика: "Адьюас, мать твою!"
І знов на вогник твій летіла,
З розгону - крилами в свічу...
...У саркофазі мого тіла
Мою ти душу не відчув...
-
А знаешь откуда слово саркофаг взялось? sarcos -это тело, fagos - пожирающий. Потусторонним такие слова просто бальзам какой-то. Но катрен силён в первую очередь конечно не этим.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
да не, мне ближе :"Аста лависта,беби..."
да вот захотелось тебя бальзамчиком попотчевать...какой предпочитаешь в это время суток?
Спасиб,Геннадий,порадовал визитом,как всегда!
саме так!!!
Но катрен силён в первую очередь конечно не этим. 
