Замерзла музика до болю!
О,хто ж слова для неї вкрав!
А я хворію не тобою...
Та ти навіть цього не знав.
Замерзла,струни відірвались
Від скрипки.І скрипаль німий.
А в небо Янголи здіймались.
І чув скрипаль той помах крил.
Завмерла та душа невинна,
Неначе то її вина.
І в вічність вижити повинна,
Як тая звязана струна.
Завмерла музика до болю,
Скрипаль очима розповів.
Що гарна дівчина по полю
Ходила у віночку з мрій.
Завмерла музика,не грала,
Та хтось слова вже написав.
І не тужила,не ридала,
Бо Бог багато щастя дав.
Відкрий для неї,Боже,небо,
Віддай їй крила.Хай летить!
А що їй треба,що їй треба?
Можливість всіх людей любить.
Ходить в вікну із лілій білих.
Обідрана,ноги в крові.
Та мрія із думок несмілих,
Що всі хороші.Хоч чужі.
Ходила,мріяла,молилась,
За руку держить скрипаля.
І так журилась,так журилась,
Що в нього лиш одна струна.
А він шукав,і лиш очима
Тую мелодію зіграв.
Хоч і німий,це не причина,
Щоб душі він не відчував.
Ходив скрипаль,збирає гроші,
Щоб скрипку новую купить.
Та всі сліпі,та всі пророчі.
Кажуть:хіба німому вмить
Заграти так,щоб говорили
Усі,кому Господь дав все.
Ходили двоє і просили,
А вітерець гладив лице
Серед тополь в пустому полі.
Вклонялись двоє тим вітрам.
І дякували соїй долі,
Що позводила по світам.
Вони знайшли,що так шукали.
На скрипку стали зароблять.
А когось мучили ночами
Думки,що Бог не може дать
Людині прошене роками.
А двоє ходять по світам.
І сплять в обіймах.Навіть снами
Вони зріднились по ночам.
Ой,як та музика заграла!
О,як та скрипка ожила!
Хоч доля стуни і порвала.
Та дала дозвіл на життя
Новеньких струн,що під руками
Душі отої ожили.
Ходив скрипаль.І лиш ночами
Ту цілував,що ходить в сни...
