Взнаєш, чим більше про людину,
Ніж того вона хоче,
Немає шансів на родину,
Хоча ви дуже схожі.
А особливо, якщо правда є,
Скажімо, так негарною,
Це наче в душу хтось плює,
Наче зустрівся з кармою.
Новий листок почати важко,
Це сильний лише зможе,
Йти до кінця в одній упряжці,
На подвиг буде схоже.
Провірити лиш зможе час,
На почуттєву щирість,
Змінити все за один раз,
Зайде у неможливість.
Останній шанс допомогти,
Дати людині спокій,
Себе,щоб потім не клясти,
За ті чужі пороки.
Зіграє доля ще на біс,
Мелодію душі,
Щастя чи горя повний віз,
Чи полоси круті.
Чим більше живеш, тим більше і зустрічаєш несподіванок та, стикаючись з чиїмсь минулим, можеш не так і легко сприйняти це, але у кожного є майбуттє, і важливіше, яким ми готові бачити його.
Дядя Вова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаєте, я вже не раз переконувалась, що не варто порпатись у чужому минулому власноруч. Прийде час, людина сама розповість те, що вважатиме за потрібне...
Гарний вірш!
Дядя Вова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
