Уминає за дві щічки
Мій онучок полунички,
І черешню, і малинку,
І духмяну гарну сливку.
Ну, а я дивлюсь на нього -
Дні дитинства бачу свого:
На причілку утла вишня,
Під вікном гілля бузку –
От і весь садок тодішній,
І по всьому так кутку.
В Мефодія росла груша,
В баби Ганни на межі
Залишились дві черешні,
Бо були, немов чужі.
Не мої, - зреклася Ганна,-
Їх Макар колись садив
Для дружини Дуні, діток ,
Дуже їх уже любив.
Та Макара давно вбили,
Дуню з дітками - в Сибір,
Дві черешні поза тином
На увесь порожній двір.
Так лишились нам на втіху
Дві черешні нічиї
В огорожі біля церкви
Липи і каштан цвіли.
Яблуневі і вишневі
Всі сади під зруб пішли,
Бо на кожну деревину
Всім податок довели.
А з чого його платити,
Як в колгоспі трудодні,
Молоко і яйця здати,
Та і шкуру із свині?
І в Сибір харчі послати
Бо рідня у засланні,-
Бідний батько, бідна мати
Виживали, як могли.
Ми, малі, не розуміли
Їх трагедію душі,
Нам би лиш дозріли груші
І черешні на межі.
2012р.
Господи!
-Надіє якби Ви знали як ваші слова різонули, гірким та болючим, соигадом по серцю. А було ж таке було. Та воно по правді і зараз не дуже краще, та мабуть так нам і треба, бо самі ж і винні що терпимо, знаємо ж що у зла совісті немає а всеодно терпимо. Ех... Хороший вірш.
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я дуже рада, Євгене, що Ви пройнялись цим віршен, він мені дуже дорогий, бо то їсторія мого села і нашого дитинства. А вірш про Передвиборчий марфон я перечитала, там з розміром все гаразд -кожні два рядки -13складів.Можливо їх в один рядок мені треба буде розмістити.
гарно про наболіле 
