Повзуть струмки в долину наче змії.
Під снігом проліски вовтузяться, як рій.
Утерлись схили сонячні від слізок,
втікав з водою світлоокий лід.
Поїв в дорозі гамірних берізок,
лакаво промінь блимав йому в слід.
Як з казки зайчик по дорозі грався,
ішов до хати теплий Олексій.
Новий Господар довго не цурався,
бравсь за роботу дядько - весногрій.
В сосновім лісі схилик розговівся,
від почуття на хвильку захмелів.
У сон – траві закоханий проснувся,
у синіх барвах парубок розцвів.
Бджоляр в землі вирубував дернинки,
печатав тричі в вуликах рої.
Щоби в запалі бджілки трудівниці,
не повтікали в вулики чужі.
В ставу щупака кригу розбивала,
молила в Бога швидкий льодохід.
Вівсянка щиро пісеньку співала.
Ішов «на пристань» посірілий лід.
Курли – курли у просторі лунало.
з полону царства у дивах вогнів.
Вже журавлі до дому повертали,
Пустун - Вередник Раєм завеснів
Від свічки з дива запалив горнило,
пробивсь до світла наче дивосил.
Небесні птахи принесли на крилах,
тепла частинку з сонячних вітрил.
Повзуть струмки в долину наче змії.
Під снігом проліски вовтузяться, як рій.
Милуюся Вашими словотворами! 
Ліда
