Щоранку чую: „Ще не вмерла Україна!”
Країна щастя, радості й добра!
І це не дивно, бо країна – не людина,
Яка щодня від голоду вмира.
Про це з трибуни, навіть, кажуть депутати,
Проте самі вони при цьому дуже ситі.
Держава ж, ясна річ, не може помирати,
Бо попри все – всі олігархи при кориті.
Щодня ідуть всі українці працювати,
І наче заробляють сотні гривень,
Та тільки-но на них почнуть щось купувати –
Відразу ж відчувають свій життєвий рівень.
Працює ж краще за усіх – Верховна Рада,
А нам лишається від цього лиш радіти,
Бо в них над нами й над грошами повна влада,
І в них одна турбота: де б це їх подіти?
Щовечора додому люди поспішають –
Одні в квартири, інші в скромні хати.
Із них лиш ті щасливі, що іще не знають –
Що навіть і в палацах можна спочивати.
Так от: чи не в усіх таке питання виникає:
Чом люди чесні живуть гірше ніж злочинці?
І хай відверта відповідь нікого не лякає:
Бо в нас така національність – „українці”.
Щоночі сплю і бачу я: квітуча Україна
Є еталоном для держав у всій Європі.
Нажаль що наяву вона – з усіх держав єдина:
Лиш папірець із мапою у SHOPі
На ранок дійсність мрії мої стерла,
І на нове питання дала відповідь нову:
Ну як там, Україна ще не вмерла?
„Та ні, не вмерла…” Значить я іще живу.
2003
Оценка поэта: 5 Рада бачити Вас на сайті!
Ми живемо. Якщо казати чесно,
То трохи краще, ніж колись Шевченко.
А наше керівництво, мабуть варто
Порівнювати з рівнем Енгельдгарта.
