«Я несу в свою мандрівку мандрівок
Найкраще з видінь землі.»
(Максиміліан Волошин)
Патріарх гомінкої церкви джмелів
Такий же самотній як чорний лелека,
Що прилітає щороку до мого села
Мовчазного і тихого, як сухий колодязь.
У кожному селі білі як сніг лелеки
Плетуть століттями з вербового хмизу
Свої псалми кучерявих гнізд
Тільки в моєму селі – чорні
Прилітають гніздитися
І то не на стріхах,
А на холодних коминах, димарях дідизни.
Може тому, що бджоли
Єдині хто править службу
Під куполом кинутої церкви,
Що волає зламаними хрестами
До посліплого неба.
Чи може тому, що на цвинтар
Давно ніхто не приходить
І не зазирає в обличчя сумних квітів
Крім сови та прочанина одуда.
А може просто тому,
Що в моєму селі
Давно всі померли:
Бо синьоокі зайди -
Вовкулаки вдягнені в шкіру
Яничари з червоним знаком
Відібрали в людей хліб…
Не дуже люблю верлібри - але цей Ваш дійсно сильний!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння! Я останнісм часом і римовані вірші писам, але мені вони не подобаються... І взвгалі римована поезія подобається все менше і менше - це, певно, знову на Схід тягне...
В кінці так і хочеться добавити " і надію"...
Село як памятник голодоморові,та мабуть не тільки, бо ті "яничари" вбивали сільську ширу і відверу душу повсюди і тепер чи вдасться врятувати хоч те, що лишилося...Знаю це по своєму селі, а йому за 450років. Спасибі за підняту тему!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! Мої корені з Полтавщини і ті села з яких мої діди-прадіди всі вимерли 1933 року...
Тільки лелеки, дійсно)
