Замруть вуста мої на відстані сніжинки,
Два наших подихи розтоплять її вмить.
...Нема солодшого за поцілунок жінки!
Сильний мороз мене не в змозі зупинить...
Сніжинка впала нам краплинкою в долоні;
Зігріті подихом вуста зустрілись враз.
Сплетіння нот здійня́лось з гри на саксофоні:
Цілунку нашому зіграв музика джаз.
І одне в одному ми танули зі снігом,
Купаючись в гармонії тих нот.
Був поцілунок той в романі епілогом.
...Той сніжний джаз (кров з молоком), єднання цнот.
Коли Роман на своїй хвилі,я відчуваю ноти серцю милі.Прекрасно зранку грає саксофон легенький джаз,в руці горнятко кави і у коханої вже пропадає сон ураз.
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Такі гарні ліричні слова відгуку не можуть не подобатись. Дякую Вам, пані Дануто! Радію кожному Вашому візиту на свою сторінку!
Той ніжний поцілунок з саксофоном,
Було надворі мінус тридцять п'ять...
І досі клаптями мої вуста висять!
Це ж треба бути ідіотом-хроном (від слова хронічним).
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Для мене велика честь, та й і для будь-якого автора мабуть також, коли на його твір іншим чудовим автором буде написана така прекрасна пародія! Дякую Вам!!!
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Несподіваний відвідувач! Так приємно! Та ще й у обране! Вав! На жаль - я там бачу чимало творчих помилок, та приємно, що зачепив Вашу увагу! Хай щастить!