Коли живеш ти на землі,
І знаєш, що є щастя,
Навіть, коли тобі самій
Відчуть(и) його не вдасться…
Радій тому, що воно є,
І, що комусь дісталось;
Хтось візьме крихітку собі,
Але й тобі зоставить.
Радій тому, що є чуже
Людське на світі щастя,
Тоді одвічний Господь Бог
Зменшить твої нещастя.
Тобі нести свого хреста –
Великого й тяжкого,
Але, не забувай сьогодні ти,
Звертатися до Бога…
Підкаже ВІН тобі твій шлях,
Твою дорогу ранню;
І з радістю в душі підеш
Сьогодні на світанні.
Неси добро, неси красу;
Любов неси у ВСЕСВІТ;
Торуй свою, тільки свою
Оту дорогу в щастя.
І, щоб в усіх наших людей
Те щастя оселилось,
Треба, щоб у нас за них
Серце веселилось.
Викорчувати заздрість нам
З сердець всім потрібно;
Та й радіти за сусіда:
Колись, - принагідно …
Отоді й тобі прийде
Згодом та удача;
А то плаче Україна,
Плаче все, та й плаче…
Доки плакати ми будем(о),
Скажіть, добрі люди?
Може, ми добріші з вами
Давайте вже будем(о)?
Не зло – заздрість будяком
Нехай проростає,
А прощення і любов –
Барвінком засяє…
Отакі мої слова…
Це – думка поета.
НУ, а ваша, що душа
ДУМАЄ
ПРО
« ЭТО» ?..
( 13 .09. 2008 року)
ID:
363159
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 09.09.2012 18:40:06
© дата внесення змiн: 09.09.2012 18:40:06
автор: Людмила Богуславська
Вкажіть причину вашої скарги
|
