Мій янголе, до тебе озиваюсь.
Молю тебе не кинути мене
і не дивитись - чи грішу,чи каюсь.
Бо все,що не приходить, те мине.
Я не молитиму у тебе про прощення.
Я не благатиму тебе простить гріхи.
Лиш дай мені свого благословення
щоб все, що взяв на себе, зміг нести,
не покладаючись на милосердя Бога,
не покладаючись на Небо взагалі.
Якби лиш знать, що буде в мене змога
в останній день придатися землі
зі спокоєм, і легкістю, і з миром,
без тягаря спокути та образ.
О, дай мені негідним грішним тілом
святій землі віддатись у свій час!
Але той час не дай мені призвати
В мить розпачу, зневіри чи туги.
Не дай мені власноруч все урвати,
Мій янголе, від того борони.
Не дай мені упасти у безвір"я,
і буду скільки треба, стільки йти.
Я хочу лише чистого сумління,
щоб з гідністю віддатися землі.
Цей вірш наповнений відчаєм, тугою. Не знаю наскільки все серйозно, але щось ніби хоче взяти твоє життя, і ти немов...маю надію, що лише здалося
Хороший вірш!
Костя Небокрай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
той вірш для мене молитва,яку я читаю перед сном.
ви праві. я сама дуже часто хочу лишити себе його, і більше за все себе за це ненавиджу.
дякую за відгук і за розуміння
