Чорний хліб водою запивать,
І цибулю аж до сліз жують,-
Це на Україні, в нас буває,-
Українці так, бува, живуть́...
Стіни поцвіли, вапно купити
Нізащо, щоб хату побілить,
-Як нагодувати вас, зростити?,-
За дітей в батьків душа болить!..
Мов старе відро,оббита доля,-
Приклад їх, далеко,не один,
Що ж це ти,державо, смутком-болем
Українських багатьох родин
Все годуєш?!.Досить кривди, досить,
Помирають села, глянуть страх,
Десь хлоп'я у світу хлібця просить,-
Сирота в розірваних штанцях...
Ну, а люди наші працьовиті,-
Їм би, щоб робота лиш була,
Не дивились вікна б сумовито,
Не печаль би в них тоді цвіла...
Та натомість тільки запустіння,
Валяться край ясенів хатки,
Ріки й душі чиїсь в замулінні-
Відчай це або життя рядки?..
Слово моє плаче в зомліванні,-
Як мені за бідних не журить...
О, коли прийде вже те світання,
Й хоч на крихту стане легше жить?!.
