Коли виростаєш, розумієш все
На жаль все старе стає нове
Найгірше розуміти біль,
Який зараз відчуває він..
Топить смуток в алкоголі від безсилля
Вже забуті мрії про весілля,
Ти сидиш на каруселі вже одна,
А він п'яніє від вина...
Ти думаєш, що винна ти
Але виною його думки в самоті
Зібрала його іграшки докупи...
Ще ковток, і він відсутній...
Ти знаєш, що в змозі допомогти
Але вчора він сказав: "Назавжди іди..."
Пам'ятаючи ці слова
Ти сидиш на каруселі одна...
В двох квартирах сльози вночі
Ви залишились на самоті...
Через день, може два,
Ти підеш до нього сама...
Зустрівши на шляху його ти
Просто мовчи, обійми...
І поборовши безсилля
Знову будуть мрії про весілля.
Я вважаю,що Ваш вірш можна було б назвати "Проза життя".Проте це Ваша думка і вона гідна пошани.А щодо самого вірша,то він безмежно чарівний і,можливо,трохи наївний
Рижа* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та є правда хоть якась всеодно є)
