...буває раз на все життя...
Буде все...крила, літаки,
Погляди сумні, при зустрічі щасливі,
Громадські туалети, чуже вино і сльози, знов вино...
Буде все...будеш ти і я,
Пересічні люди, преса, ранки...
Нам треба зупинитись тут,
І в цих пастельних кольорах отримати засмагу,
Обгоріти, перестати бігти, торкнутись хоча б раз...
Буде все...неспокійні сни ціловані холодним простирадлом,
І ти, і я — музика жива,
Омита цілющими дощами — як вона?
Ти знаєш краще — як вона...
Приглушена, як завжди, як і вчора, і сьогодні (завтра — ні)
Малюю силует помахом руки,
Повітря відчуває мою віру в те, що — “ти”
Вбирає кольори. Зникає він...
Буде все...зникаєш ти...
Гудки, квитки, зустрічі й знов прощання...
Тримаєш руки, подумки, але тримаєш...
Потяг робить кругообіг днів,
- Я тут, ти ж відчуваєш...і сипле сніг,
В очах вогонь, по щокам вино і сіль...
Буде все...і ти, і я
Календарі — не вірні ні літу, ні зимі!
Та все не те.
Музика мовчить, чекає...
Зникає силует...
І лиш вона лишається між нами...
...буде все...
