Про щастя мріємо й кохання,
Образ малюємо із снів.
А з дня на день ці сподівання,
Всі тануть в темряві нічній.
Ось знову ніч і знову Мрії,
Не полишають вони нас.
Не можна жити без надії,
Бо тінь самотності – це страх.
На небеса злітають Мрії,
Вони попереду завжди.
Небесні скакуни при ділі,
Брозди Надії віддали.
Зірками вбрана колісниця,
Душа в ній з Вірою сидить.
Чи їде, чи летить, чи сниться,
Зі щастям хочеться їй жити..
Казкова подорож за щастям,
Воно з коханням десь живе.
Якщо знайти сьогодні вдасться,
Душа відразу оживе.
Спочатку читаючи вірш стає так сумно від гіркої правди не можливості знайти кохання , однак Мрії, Надія та Віра все-таки запалюють маленький маячок щастя так кохання
Дядя Вова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
, однак Мрії, Надія та Віра все-таки запалюють маленький маячок щастя так кохання 
