Доброго дня, давно не писав до Вас,
Хоча в думках моїх Ви жили увесь цей час,
Але щось пусто стало в моїм житті,
Набридло гинути молодому на самоті.
Ні, Ви не подумайте, що я захворів,
Просто в душі моїй виритий глибокий рів,
І я на його дні гребу землю руками,
Я так втомився, але це між нами.
Я знов, як і тоді, шукаю пристані в пустелі,
Верениці днів летять, а я падаю зі скелі,
Я лину в думках до Вас, але це все даремно,
Я проклинаю Вас і Ваші очі ці, напевно.
Дорога моя любов, як хочеться стати,
Вільним птахом і летіти, і клювати, клювати,
Таких, як Ви, і сотні таких облуд,
За всі гріхи, за ваш весь бруд.
Увесь цей час я думав забагато,
Кому воно все треба було, га??
Я Вас кохав, вірив у Вас свято,
А замість цього розпач і нудьга.
Я сам не свій був, понурий і забутий,
Мріяв про Вас, але не мріяв потонути,
Хотів битися надалі за життя,
Хотів довести, що я теж гідний прокляття...
Але ось знов я щось згадав був Ваші сльози,
Ці чисті сльози, кришталеві, як роса,
Ну навіщо було влаштовувати ці грози??
Хай би були ті чисті небеса.
Ви не подумайте, не впав я духом,
Просто найшло щось так зненацька,
У кожного в голові свої мухи,
Та й вдача моя якась така дивацька...
Хай ці слова залишаться із Вами,
Хай попелом розлетяться по землі,
Я вірю, ми разом будем під небесами,
Ще зійдуться наші кораблі.
Все, більше не скажу ні слова,
Ні Вам, ні Вашим всім друзякам,
Спаліть цей лист, йдіть у життя нове,
З любов'ю Ваш, вічний гуляка.
ID:
314882
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.02.2012 00:32:07
© дата внесення змiн: 18.02.2012 00:32:07
автор: Коваль Богдан
Вкажіть причину вашої скарги
|
