Ти пам’ятай про мене, чоловіче,
Що я з тобою вічно по житті,
Навіть тоді, коли мене не кличеш,
Коли із кимсь, коли на самоті.
Ти не гони мене, не проклинай ніколи,
Бо ти живеш, допоки я живу,
З тобою йду у даль за видноколи,
Чи тонеш ти, чи міцно на плаву.
Ділю з тобою всякі негаразди,
Всміхаюся, як радісно навкруг,
Живу в тобі і буду жити завжди,
Бо я твоя і ти для мене друг.
Мені приємно, що тобі я треба,
Дивись на землю, яка тут краса,
Та прийде час, я полечу від тебе,
Мене покличуть сині небеса.
Так гарно,трепетно і зворушливо написали про душу... Як літепло оті рядки! В другому рядку останнього катрену зміщується наголос у слові "яка",можна трохи змінити слова,для прикладу:"Дивись на землю,тут така краса..."-але це лише на Ваш власний розсуд,Вітю. Щиро написали,душевно...
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як літепло оті рядки! 
В другому рядку останнього катрену зміщується наголос у слові "яка",можна трохи змінити слова,для прикладу:"Дивись на землю,тут така краса..."-але це лише на Ваш власний розсуд,Вітю. 
Щиро написали,душевно... 
