А її вже не зігріває холодний сніг під повіками,
Десь зранку він витече недоспаною хлорованою водою,
Замість сліз,вони для неї стали огидними ліками,
лишень омиє ними обличчя холодною рукою.
Ранок,протизаплідні таблетки за графіком,
і це вже нікого не дивує крім неї…
замотає душу шерстяним шарфиком.
вона для неї не більше ніж дешева галантерея…
Біль огортає її ніжно зимовими метастазами,
він зігріває її сьогодні замість теплого одягу,
і біжутерія із почуттів виблискує приправлена стразами,
І колеться металом окисленого холоду.
І недокурений день на виворіт блукає десь в чорному волоссі,
декілька недопалків до чаю,на обід ложка солі,
Боялась так повірити в почуття в кафе на розі…
Зрозуміла,тому що вона так банально звикла до болі…
MADLEN відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
емблема душі...інколи мені здається що це не я,що щось глибоко в мені сидить і шепоче...сама собі інколи дивуюсь.не мов мене двоє...одна життєрадісна а інша,та що ось так ...І дякую...ЗНаступаючим Тебе!!!
і дякую 
