В звукорядах ранкових октав
зазвучали вібрації лісу,
що манірну осінню актрису
кастаньєтами в танець позвав.
Пробудилася пісня гітар
задзвеніли тремоло навколо
і пожовкле розтягнене соло
полетіло ген-ген аж до хмар.
Такаор свій компАс нагнітав.
Ліс і осінь, пальмаси, кахони, -
все крутилось у танці невтомнім,
у вогні традиційних постав.
Швидкість па і експресія, ритм…
У дуеті горіло фламенко,
то стихало та тліло тихенько, -
до нових готувалося битв…
Багряніючий рвався наряд
златокосої чар-танцівниці
і вертілись, як вихор, спідниці,
інерційно гудів листопад…
У феєрії шалу, нарозхрист,
всі дотла байлаори згорали...
Затихали осінні хорали,
де упав замерзаючий лист…
