Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Горобець (MERSEDES): Кохання - велика сила… - ВІРШ


Тетяна Горобець (MERSEDES): Кохання - велика сила… - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 7

Пошук


Перевірка розміру




Кохання - велика сила…

Тетяна Горобець (MERSEDES) :: Кохання - велика сила…
Вони зустрілись зовсім випадково, на тролейбусній зупинці. Аня поверталась з роботи додому і зайшла в магазин, щоб купити продукти. Вийшовши з магазину,зрозуміла,що цей пакет в якому знаходяться продукти - довго не витримає такого навантаження. Та тішила думка, що все ж їй пощастить і додому вона повернеться без пригод. Поспішала до тролейбусної зупинки. На зупинці вже було чимале скупчення людей. Ось і тролейбус. При штовханині хтось зачепив різко пакет і він розірвався. На асфальт посипались яблука, а за ними і все інше, що там знаходилось. Аня з сумом в очах почала збирати свої покупки. Ніхто з оточуючих не допоміг. Хотілось плакати тому, що не було в чому нести того, що зібрала і нового пакету теж не було... - Ось, візміть будь - ласка і не сумуйте. Вона підняла очі і побачила усміхнене обличчя хлопця, який простягував їй свого пакета. - Давайте я вам допоможу. - Будь - ласка. - Мене звати Андрій. - А мене Аня. Дуже приємно. В тролейбусі вони їхали вдвох. Зав'язалась дружня розмова. Коли тролейбус під'їжджав до зупинки, Андрій запропонував донести цю важку ношу додому і заодно провести Аню. - Дякую вам Андрію. Щоб я робила якби не ви. - Та нема за що. Як би не цей випадок, ми б з вами не зустрілись. З його слів Аня дізналась, що Андрій навчається у вузі на останньому курсі. І як не дивно, живе зовсім недалеко від неї, в сусідньому будинку. Довів ши Аню до під'їзду Андрій віддав їй важку ношу. Побажав доброї ночі і вже хотів йти. Та якась невідома сила не відпускала його. Ця дівчина зразу ж йому сподобалась. - Аню, дозвольте вас запросити на прогулянку катером по Дніпру. Вона трохи задумалась, хвилинку помовчала, а тоді погодтлась. - Тоді я чекатиму вас завтра у сквері, що навпроти о 16 00 год. До зустрічі. Аня піднімалась східцями на третій поверх з думкою: "Дивне знайомство і невже це відбувається зі мною". Квартира зустріла самотністю. Зразу навіяла в серце сум і спогади. Колись тут за великим столом збиралась велика дружня сім'я. Тато, мама, бабуся і брати близнюки. В домі ставало зразу гамірно і весело. Той ранок вона запам'ятала як ніколи. Він ніби то нічого страшного не віщував. Батьки збирались їхати на дачу, з ними їхала бабуся і близнюки. Повернутись мали на слідуючий день. Аня навчалась в медичному інституті і поспішала на заняття. До дому повернулась обідньої пори. Обідати не хотілось. Взяла до рук книгу і незчулась як задрімала. Снився якийсь незрозумілий, страшний сон. Люди, машини, плач... Аню розбудив дзвінок у двері. На порозі стояли якісь незнайомі люди. - Це квартира Власенків? - Так. - Дозвольте зайти до квартири. Не бійтеся, ми з міліції. - А що трапилось? - Сьогодні в напрямку с. Соснове трапилась дорожня пригода. - Що з ними? Скажіть, що з ними. Вони живі? - закричала Аня. У відповідь німа тиша... Ви заспокойтесь. Нам дуже важко розмовляти зараз з вами, ми розуміємо в якому ви стані, але ми повинні вам сказати . На жаль, ваші рідні,що знаходились в автомобілі загинули. П'яний водій грузовика не справився з кермом і на великій швидкості врізався в жигулі. Водій і всі пасажири загинули. В очах потемніло, сили покинули її, голова запаморочилась і Аня втратила свідомість. Коли відкрила очі, побачила людей у білих халатах..Дуже боліла голова. Вона ще немогла усвідомити, що сталось. Та коли до кімнати зайшла заплакана сусідка тітка Паша в чорній хустині, все пригадалось - це не сон, це насправді. Її найдорожчі люди, її люба сім'я,їх більше нема і ніколи не буде. І все через якусь чужу людину, яка п'яною сіла за кермо і забрала життя дорогих їй людей. Так боляче на душі, коли Аня повертається до тих страшних днів. Та нічого не вдієш і ніщо не зміниш. Так розпорядилась доля. Треба жити... І вона жила. Потрохи душевні рани стали загоюватися. Аня знала, що її сім'я завжди поруч з нею в її серці. Кожного вечора вона молилась і розповідала, як пройшов сьогоднішній день, просила Господа щоб передав все батькам. Часом лягаючи в ліжко вона довго плакала, так і засинала. Ранок зустрічав своєю прохолодою і лагідними промінчиками сонця, що ніжили її молоде обличчя. Вона відкрила очі, по кімнаті стрибали сонячні зайчики. Серце радісно билось. Сьогодні вона вперше іде на побачення з Андрієм. Яким воно буде, думаю, що все пройде добре. Андрій здається непоганий хлопець. Приємний співрозмовник і уважний, таких як він зараз дуже мало. Та до 16 00 години було ще стільки часу... - Ну що ж Ганнусю підіймайся. Треба ще провідати могилки рідних. Завітати до сусідки тітки Паші, щось давно її не бачила, може захворіла. А там і час сплине. Вона не йшла, а летіла неначе лебідка і білосніжій легенькій сукні, а очі світились від радості. Ось і він. Андрій чекав її з великим букетом червоних троянд. Як він дізнався, що це її улюблені квіти. - Привіт, це тобі. - Дякую,- вдихнула ніжний аромат квітів. - Ну, що ж, пішли, катер чекає. - Прогулянка буде дуже цікавою. Теплий вітерець куйовдив її волосся, Андрій вдивлявся в її добрі очі і ніяк не міг надивитись на неї. Андрій був із заможньої сім'ї. Його батьки, часто по роботі, виїжджали за кордон. Дома їх не було по півроку. І Андрій дуже рано привчився до самостійності. Правда, він був під наглядом бабусі, але бабуся часто хворіла і йому, як єдиному здоровому чоловіку, доводилось її доглядати. В сім'ї завжди панувала повага і доброта. Бувало й так, що доводилось викликати до бабусі швидку допомогу. Бабуся гордилась своїм онуком і коли дивилась йому у вічі часто промовляла: " Андрійку, дай тобі, Боже, хорошу дружину, таку, як ти сам." Андрій тільки відмахувався рукою і з усмішкою відповідав: - Ще не час. А загалом, він почувався щасливим, що у нього такі хороші батьки і така родина. Час швидко сплинув і на землю спустились сутінки. Сонце пішло на захід і від Дніпра, потягнуло прохолодою. - Ну як тобі, Ганнусю? - Дуже добре, я щаслива і задоволена. Вони йшли алеєю, він все пригортав до грудей її руки. І так тепло було на душі. Мабуть, це справжнє кохання, і серце про це теж каже. Потягнулись пекрасні дні, кожен не схожий один на одного. Зустрічі, освідчення в коханні, недоспані ночі. І багато щастя. Задзвенів телефон, коли Аня підняла слухавку, на другому кінці весело гомонів голос Андрія. - Ганнусю, люба, приїхали батьки. Вони хочуть з тобою познайомитись. Стало лячно. Думка зразу пронизала голову. Що скажуть, як віднесуться? Чи буде люб'язна зустріч? Серце тривожилось... - Добрий день, заходьте, будь - ласка. В коридорі зустріла симпатична енергійна жінка. - Знайомся, це моя мама, Маргарита Станіславівна. - Дуже приємно. Аня. На гамір у коридорі, вийшов з книгою в руках охайний чоловік. - А це мій батько, Микола Олексійович. Аня з Андрієм пройшли до великої кімнати. Вона все ніяковіла і опускала додолу очі. За розмовою не зогляділись, як минув час. За вікнами стало темно. І Аня подякувавши господарям, стала збиратись додому. - Я тебе проведу,- промовив Андрій. Ніч була теплою, в повітрі пахло матіолою, в небі світились зорі, а місяць освітлював дорогу. - Андрію, мені дуже приємно було в оточенні твоєї родини, але здається, я не зовсім сподобалась твоїм батькам. - Чому ти так думаєш? - Я відчуваю. - Ганнусю, люба, ти даремно хвилюєшся. Усе буде добре. Ось побачиш. Уже в кімнаті Аня роздумувала над знайомством з батьками. Чомусь різні думки лізли в голову, а її серце підказувало, що не все так буде, як хочеться. Повернувшись додому, Андрій застав батьків у вітальні. Вони сиділи і чекали свого сина. - Чому ви не спите? - Ми чекали на тебе, щоб зразу, не затягуючи часу, порозмовляти з тобою. Розумієш Андрію, - розпочала мама, - нам дуже приємно було познайомитись з цією дівчиною... - У неї є ім'я. - Так- так, Анею, але ми з батьком думаємо, що це не найкращий твій вибір. Розумієш... - А я думав, що Аня вам сподобалась, і що ви схвалите мій вибір. Тепер я зрозумів, що крім сволго серця, я ні з ким радитись не буду. Ми будемо щасливі і обов'язково будемо разом. Ніяка сила не роз'єднає нас. - Ми твої батьки. - Так, ви мої батьки, але я кохаю її, і одружусь на ній. Весілля було невеличке, декілька подруг зі сторони нареченої, медпрацівники з її роботи. Ані дуже хотілось, щоб за святковим столом була її родина, тато, мама, бабуся та брати. На очі навернулись сльози. А ще прийшли привітати Андрієві друзі. Чоловік двадцять назбирається. Та головних, почесних гостей за столом, Андрієвих батьків, не було. Він все чекав, що ось відкриються двері і з'являться дорогі люди, вони привітають і зрозуміють, що Аня це і є щастя їхнього Андрія. За думками Андрій і незчувся, як хтось торкнувся його плеча і промовив: " Вітаю, дорогі мої онуки. Вибачте, трохи припізнилась, бо роки вже не ті, та й здоров'я у вашої бабусяі вже не таке як у молоді роки". - Бабусю, дорога, ти прийшла. Очі бігали по залу і когось шукали. - А тато, мама? Бабуся опустила очі. - Ти вибач їх, онучку, я думаю, що з часом вони все зрозуміють і все буде добре. Молоді стали жити в Аниній квартирі. Андрій закінчив навчання і знайшов роботу за професією. Став працювати на заводі деревопереробки інженером. Кожного дня після роботи він поспішав додому, де його чекала люба і дорога дружина Ганнуся. Молодята ладили між собою дуже добре. Завжди все вирішували разом, в домі було затишно та охайно. - Андрійку, скоро нас буде троє. - Це правда? Кохана моя, як же я вас обох люблю. Радості не було меж. Він обхопив свою Ганнусю руками і покрутив навколо себе, як малу дитину. - Ой, Андрію, голова закрутилась. - Добре, добре, вибач, моя рідна, це я від радості. Я такий щасливий, що ви у менеє. Тепер тобі більше потрібно відпочивати, набиратись сил. Кожного вечора прогулянки на свіжому повітрі. Нашому малюкові потрібен кисень... З дерев злетів останній пожовклий листок. Дні стали короткими, похмурими і сірими. Небо вкрилось сніговими хмарами, а в повітрі відчулись заморозки. Скоро на землю завітає зима, прилетять білі мухи. Птахи вже давно відлетіли в теплі краї. Аня сиділа в кімнаті перед вікном і уважно вдивлялась в перехожих, що поспішали хтозна - куди. Кожен зі своїми турботами і справами. В живіт щось штовхнуло. - Привіт, радосте моя, мама тут коло тебе. Нахилившись до живота Аня ніжно розмовляла зі своїм малюком. - Хочеш я прочитаю тобі казку і ти заспокоїшся. Вона взяла книгу з казками, вмостилась на канапі і почала читати. Малюк притих. - Подобається, моє сонце, слухай і засинай, набирайся сил, бо ми з татком так чекаємо на тебе. Андрій щось запізнювався. Аня позирала на годинник і гонила недобрі думки. Задзвонив телефон і Аня поспішила до слухавки. - Слухаю вас. - Ганнусю, люба, я трішки запізнюсь тут на роботі. Прийду пізно, тому лягай відпочивати без мене. - Добре, коханий. Аня прокинулась від різкого болю. Болів живіт. - О Господи! Андрія в спальні не було. Вона поспішила на кухню. Годинник показував п'яту ранку. - Андрію! Кругом тиша. - Де ж ти. Боже, що ж мені робити. Де ти Андрію? Дитина, пологи! - майнуло в її голові. Тремтячими руками вона набрала номер швидкої. В пологовий будинок її привезли одну. Думка про Андрія не давали їй спокою. Як же вона буде народжувати без нього? - Тужтеся, дорогенька. Дитина проситься назовні. Допоможіть їй. - Не можу. Немає сил. - Зберіть усі сили і допоможіть своєму малюкові, - просив і вмовляв Петро Федорович, лікар - гінеколог. - Давайте, рідненька, ви можете. Сили покидали її, та вона зібрала усе, що було, і почула різкий голосний крик дитини. - Вітаємо, у вас народився син. Гарненький і здоровенький. - Дякую. Син... А де ж Андрійко, що з ним? Серце щось відчувало. Минула ще одна ніч. Настав ранок. Андрій не з'явився. Щось трапилось. Вона поспішила до сина. Маленький згорточок тихенько спав собі, посопуючи кирпатеньким носиком, як у тата. В цей час йому снились, мабуть, хороші сни, бо на обличчі з'явилась усмішка. В палату зайшла медична сестра. - Аню, підійдіть до лікаря в ординаторську, він вас чекає. Коли вона увійшла у кабінет, то побачила сивочолого чоловіка, що сидів за столом над купою документів. Побачивши її, він відложив свої справи в бік. - Добрий день, сідайте. Я запросив вас сюди... Ви тільки не хвилюйтеся. Справа в тому, що ваш чоловік повертався пізно додому і потрапив під колеса автомобіля. Як? Чому? Обставини з'ясовуються. Він живий і знаходиться в нашій лікарні в травматологічному відділені. Згодом ви зможете його побачити. Коли вона зайшла до палати, то побачила зовсім не свого Андрія. На ліжку лежала людина вся в бинтах, очі заплющені. Тіло ніби зовсім бездиханне. Вона нахилилась до нього і ніжно прошепотіла. - Андрійку, любий, це я твоя Ганнуся. У нас народився син і ти вже тато. У відповідь було мовчання і майже ніяких ознак життя... До неї підійшлі медсестра. - Він знаходиться другий день у комі і вас не чує. Але ви порозмовляйте з ним, може станеться диво... Тремтячими руками Аня набирала номер телефону до Андрієвих батьків. Слухавку підняла Маргарита Станіславівна. - Слухаю вас. Аня хвилинку помовчала, а тоді тремтячим голосом промовила. - Доброго дня, це Аня. Андрій потрапив у біду. Зараз знаходиться у лікарні. Його збив автомобіль. На другому кінці слухавки почулись схлипування... - І ще, Маргарито Станіславівно, ви стали бабусею, у нас з Андрієм народився син. Маргарита Станіславівна присіла на диван і гірко заплакала. - Синочку, вибач. Живи, чуєш , живи! Вона підняла слухавку і зателефонувала чоловіку на роботу. - Рито, я зараз буду. Похмурі стіни лікарні зустріли їх з насторогою. Ось його палата. - Андрієчку, синку. Син лежав нерухомо із заплющеними очима. Він уже третю добу не реагував ні на що і ні на кого. - Що з ним? - Черепно - мозкова травма, численні переломи. Та найтяжче те, що у нього перелом хрепта. І якщо він вийде з цього стану, з коми, а ми надіємось, що так і буде, ходити він уже не зможе. Це прзвучало з уст лікаря, як вирок. - Маргарито Станіславівно, - вона повернулась і побачила свою невістку, - ось знайомтесь з онуком, це малий Андрійко. Серце матері стиснулось від болю, і вона лиш тепер зрозуміла, як несправедливо тоді повелась. І скільки душевного болю завдала синові. І ось, що вона бачить тепер, її єдиний син лежить тепер перед нею нерухомий. А малий Андрійко прийшов познайомитись з бабусею,яка так недобре повелася з його батьками. - Вибач, Аню, - в голосі відчувалось тремтіння, - вибач, донечко, і ти мій любий онучку. Вибачте діти, що не була поруч з вами, не підтримувала весь цей час. - Ну, що ви, мамо, ми вже давно вам вибачили. Головне, що ви з нами і зрозуміли, що я і ваш син нероздільні, ми кохаємо один одного. Малому Андрійкові потрібні і мама, і тато. Він повинен мати бабусю і дідусЯ. Сльози лилися з очей. Дві жінки, дві любові стояли в обіймах, пригортаючи маленький згорточок в одіяльці. На них дивились чисті оченята, що ще нічого не розуміли. - Мамо! - пролунав голос. Вони обоє різко повернулись і побачили, що Андрій опритомнів. З очей текла сльозинка радості. - У нас все буде добре, любов допоможе жити... Ми будемо щасливі...

ID: 287831
Рубрика: Проза
дата надходження: 22.10.2011 15:23:35
© дата внесення змiн: 17.08.2017 12:05:46
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (1338)
В тому числі авторами сайту (27) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Ol Udayko, 17.08.2017 - 08:44
12 Цікава оповідка! give_rose
 
MERSEDES відповів на коментар Ol Udayko, 17.08.2017 - 11:40
Щиро вам дякую!!! flo26
 
12 12 12 give_rose Дуже гарно і сумно
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар Роман Горпинченко, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вам дякую, що прочитали... Нажаль і таке буває...Життя є життя...
 
Настя Ковал, 14.03.2012 - 15:15
романтично так, хоча і дуже сумно frown 16 16 16
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар Настя Ковал, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вам дякую що прочитали!!! Приємно це чути!!! Рада вам!!!
 
Повороти долі бувають такими неперебачуваними.16 16 give_rose
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар Валентина Ланевич, 01.01.1970 - 03:00
Так Валюшо я з тобою цілком згідна... Інколи і сама не знаєш , що тебе чекає попереду... Дякую люба, що завітала на мою сторінку ... Читай далі, вже є продовження... і ще буде, це не кінець...
 
MERSEDES, 22.10.2011 - 15:40
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  тартак
Mattias Genri: - древесный бардак, это - тартак...
Синонім до слова:  казино
Ниро Вульф: - рулеткодром
Синонім до слова:  тартак
Еkатерина: - лісарня - у Карпатах
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Svitlana_Belyakova: - Похилого Віку
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Валерія19: - Реаліст!
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Сергій Риба: - Сутність
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Нові твори