Порожньо й тихо в моїй душі,
для відчуттів немає нагоди.
зрідка падають сірі дощі-
примхи серця мого і погоди.
Прокинувся ранок, а сонця нема.
Смуток мене чомусь огортає.
Може тому, що я знову сама,
здається, це цілу вічність триває.
Що нам потрібно для щастя й добра,
Що ми шукаємо цілими днями.
Родості, грошей, кар'єри, тепла,
а згодом лиш тихо плачем ночами.
Люди не знають в чім правда і суть.
Роблять помилки усі, як на зло...
Падають знову і знову встають,
Господа просять, щоб їм повезло.
Тихо і порожньо в моїй душі,
для відчуттів немає нагоди.
зрідка падають сірі дощі-
примхи серця мого і погоди.
Філософські роздуми, так, питань багато, а відповідей на них немає однозначних. Що ми шукаємо? Чого прагнемо? Примхи долі, примхи погоди, примхи серця - то та, то інша перешкода.
Ірис відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
