|
Прошу тебе ,залиш мене
Не твій я вже, я в далені,
Я не на цьому світі , я на небі,
Спостерігаю як пливуть прекрасні дні…
Спостерігаю за тобою ,світло,
У моїй душі і спокій й тишина,
Спостерігаю за твоїм стражданням,
Що не розвіє навіть тишина..
Так хочу чути голос твій,
Та не в силінічого зробити,
Як хочу щоб виросли крила,
І до тебе полетіти…..
Клянусь тобі і обітцяю,
Що стану янголом колись,
Стану Тим хтозахищає,
І не кидає у скрутну мить
Хоча тоді , коли дійду до краю,
Де світло лине з відусіль,
Забуду я тебе, і не згадаю…
І білі крила вже будуть на мені.
І полетять ті сльози кришталеві.
Падаючи на долоні твої,
І не почую я більше ніколи ,
Слова твої милі та ясні….
Хоча і тінью буду я,
Хоча луеатимуть голоса,
Твій голос навіть в забутті.
Пригадається в цей час мені…
Пригадається той час тобі,
Коли Були красиві дні.
Як шкода що я не відчую
Той смак болю та журби…
Я буду ходити по світу,
Та не згадаю я тебе,
Я буду тебе рятувати.
Та це вже буду не я….
Що тобі сказати, я не знаю ,
Упав вже той світ де я був твоїм,
Пропали спогади і погасли бажання,
Не наче зорі що згасають у ночі.
Я чашу твою розбив давно,
І ти вже зробилася не та,
Про мене час від часу ще згадаєш,
І знову спогади пливуть у забуття…
Не знаю імені, ні часу ,року,
Та просто йду до світа доброти,
І знову легко й вірно простягаю руку,
І рятую людей від біди…
Хто сказав що янголі не має,
Що це просто Казка й брехня
Насправді, янгол- то душа,
Що досконалості сягне лиш за життя.
ID:
263504
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 05.06.2011 22:17:43
© дата внесення змiн: 05.06.2011 22:17:43
автор: Іван Бобітко
Вкажіть причину вашої скарги
|
