Ти бачив у мені віки,
Я бачила в тобі минуле.
До осені, коли зустрілись ми
Віки в мені давно заснули.
Ти бачив у мені вогонь,
Я бачила в тобі майбутнє.
Я змила кров уже з долонь,
Й усе хотіла позабути.
Вогонь лиш серце мені пік,
І кров зверталась у долонях,
Вогонь згасив минулий вік,
Лиш попіл пофарбував скроні.
Ти бачив у мені дитя,
Я бачила в тобі сучасність.
Сучасність стала нам життям,
Дитинства свічка давно згасла.
Ти бачив у мені усе,
Що лиш хотів в мені побачить,
Акторська усмішка пливе
І маска закриває маску.
Ти не побачив тільки сліз,
Пролитих через тебе в танку.
Ти не побачив тільки кіс,
Обрізаних для тебе зранку.
Ти не побачив тільки ран,
Якими кровоточить серце,
Ти не побачив тільки зваб,
Відкинутих заради тебе.
І скільки ночей, скільки днів
Ти не помітив як проходять,
І як у серці тане гнів,
Коли ненависть відходить.
Ти мені душу роз’ятрив,
І тепер стала вона слабкою.
Скільки пісень і скільки снів
Облитих щирою сльозою!
Забудь же все. Не знай нічого.
Лиш про одне молю:
Ніколи! Чуєш, більш ніколи
Не ставай на чужому шляху!
