Догорає вечір у серпанку.
Обіймає землю пелена.
Опустилась темрява до ранку.
Нічка уже прядиво сплела.
Сповивала сутінки неспішно.
І закрила тінь її вікно.
Підступала тихо й обережно.
Погасила неба полотно.
Темряви володарка лукава
Очі пустотливі підняла,
Таємницю в себе увібрала,
І бровою хитро повела.
Ухопила місяця за роги,
Що розвіяв морок уночі,
Освітив промінням всі дороги...
Сяйво золоте своє ллючи.
І запахли квіти ще гостріше.
І росою вмилася трава.
І думки стають тоді чистіші,
Коли сонце промінь розлива.
Чудовий багатозначний, глибокого змісту вірш. І зміст і форма показує поряд зі схильністю до містики, глибоку всебічну ерудицію автора. Дуже дякую!м Бажаю подалшгих творчих досягнень!!!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Читаючи такі коменти, хочеться написати щось неймовірно хороше для вас, мій читачу!
Дякую за увагу!!
Чарівна, казкова картина загадкової ночі... Така ніжна лірика. Так легко читається. Дякую за ПРЕКРАСНИЙ вірш! Вітаю з весною та 8 березня. Хай щастить!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за увагу!!
Вас теж вітаю зі святом 8 Березня! Бажаю щастя!!
