Хижо вгризається ніч
гострими іклами зір
у вікна моїх тихих снів.
Смугасті дахи, немов тигри
хвостами куйовдять тишу
і розборсують небо димами.
Світлячки прокладають дорогу.
Я мандрую до місця призначення,
обминаючи пазурі січня,
торкнуся дверей , защіпки,
напомацки крутитиму ключика,
яким замкнено коридори до тебе.
Надломиться тиша гарчанням
незмащеного механізму часу,
закрутяться похапцем коліщата,
відкриється брама і я увійду
читати твої безсоромні поеми
про довге волосся-колосся
про вуста - соковиті черешні,
про виноградинки ніжні
і ступні шовкові,
про мої оченята...
Зачарована ваблюсь,
зманююсь на тепло,
гублюся в кучерявих лісистих просторах,
і в твоїх заповідниках шалу
граційно, пантерно
ніжусь...
Так на всю ніч заходила в гості,
обминаючи пазурі січня,
прокрадалась до тебе
на чашечку сну,
на грудочку білого вірша,
на крапельку мрій...
Хижо вгризається ніч
гострими іклами зір
у подушечку білу,
наповнену снами про тебе.
Розлетяться по світу
коридорами марень
твої безсоромні поеми...
(автор малюнку Gala.vita)
06.01.2011р.
на чашечку сну, 
це дуже голосно сказано, бо немає меж досконалості! 
