Поглянь на світ -
примружся і... забудь.
Бо він несправжній -
світ іде в Нікуди.
Пройшли віки,
і ці роки пройдуть.
Можливо, прийде новий час
і нові люди.
Бо ми - не люди - тіні -
тіні нас самих -
не дотик Бога,
плагіат природи,
де глянець в постатях,
мов віск, блиснув й застиг
неоновим потоком -
знаком моди.
Безцінні очі під огрублим склом.
Душа тендітна - у оковах згоди
із цілим світом.
Світ йде напролом
у пошуках нових бридких законів.
І вже не мрія -
полюбити ворогів,
не істина -
любити свого брата.
І тільки з неба -
погляди дідів
ще сподіваються,
що це не час розплати.
Що йдуть віки
і ці роки пройдуть,
що світ мінявся
й зміниться усюди,
що пройде час,
і зміни принесуть
нам новий світ,
що прийдуть нові Люди...
